На початку XX століття Берлін процвітав та прагнув бути однією з найвеличніших європейських столиць. Втім, дві світові війни спаплюжили його та майже перетворили на руїни. Нові епохи, нові люди відновили місто, але воно змінилося. Наша стаття про те, як жив Берлін напередодні та під час Першої світової. Більше на berlinyes.eu.
Атмосфера у Берліні напередодні Першої світової
Старий Берлін, історичний центр Німеччини у XXI столітті має не той вигляд, як у 1913-1914 рр.
У ті далекі часи по Унтер-ден-Лінден рухалися електричні трамваї, були розташовані затишні кав’ярні, шикарні готелі. Тут можна було зустріти відомих людей, зокрема Чарлі Чапліна або Альберта Ейнштейна.
Мальовничими місцевими бульварами здійснювали променад елегантні дами.
Берлін тоді поєднував у собі контрасти. На порозі війни столиця представляла дивний симбіоз амбіцій та тривог. Бюргери та аристократи відчували ейфорію та хвилювання. Щось нове та значне мало відбутися. Добре це або погано — ніхто не міг зрозуміти. Активно працювала військова пропаганда. Тому більшість людей у 1914 році була впевнена, що всі зміни відбуваються на краще.
Кайзер сподівався, що війна зможе об’єднати його підданих під гаслами національної єдності. Напередодні Першої світової, 4 серпня, Вільгельм сказав своєму народу: він більше не визнає жодних партій та тим паче будь-яких політичних розбіжностей. Відтепер, мовляв, кайзер визнає лише тільки самих німців.
Як ми вже казали, багато берлінців були у стані повного екстазу. У кафе та ресторанах музиканти виконували патріотичні композиції. Всюди відчувався дух воєнного тріумфу, хоча подальші справи Німеччини на військовій ниві були зовсім не радісними. Справді шокують документальні записи сучасників. Інтелігенція сприймала війну, наче свято. Лише не раділи прості люди, адже відчували, що насамперед війна торкнеться їх родин.
Саме така атмосфера панувала у столиці у 1914 році. Берлін здавався прогресивним мегаполісом могутньої імперської держави. Втім, все насправді було інакше. За зовнішнім лоском таївся розбрат та сумніви.
Ті, хто пророкував катастрофу
За кілька років до початку Першої світової Август Бебель у своєму виступі у рейхстагу наголосив про небезпеку. Колись він разом з однодумцями заснував Соціал-демократичну партію та був впевнений, що необдуманий та марнославний шлях Німеччини у зовнішній політиці рано чи пізно призведе до катастрофи. Август Бебель передбачав, що зовсім скоро десятки мільйонів чоловіків, цвіт націй, одягнуть військову форму та підуть на поле боя вбивати одне одного. Також політик запевняв, буцімто великий військовий похід закінчиться трагічним фіаско.
Про це все говорив Бебель у залі рейхстагу. Коли він почув чийсь сміх, то відповів:
«Ви смієтеся наді мною та моїми словами? Втім, не розумієте, що війна принесе жахливий голод, скорботу та нещастя».
У рейхстагу та у народі дійсно були люди, які передбачали не воєнний тріумф, а повний крах. На жаль, таких було дуже мало. Переважно їх слова ігнорували, адже всі марили війною та військовим тріумфом.
Тягар війни
Столиця імперії під час Першої світової стала осередком політичних рішень, соціальної напруги та економічної мобілізації. У серпні 1914 року вулицями потекли нескінченні демонстрації. Лунали патріотичні гасла щодо важливості підтримки армії та захисту рідної країни. Втім, підступна війна не принесла жодних моральних сатисфакцій. Ба більше, вона принесла тягар, який виявився непосильним для багатьох берлінців.
Берлін грав головну роль у мобілізації живої сили для фронту. Столиця мала великі військові штаби, промислові підприємства, міністерства тощо. Коли війна тільки розпочалася, найпотужніші підприємства розпочали перегони озброєння. «Крупп» та «Сіменс» зіграли важливу роль у виготовленні боєприпасів та військового обладнання. Втім, військові потреби забрали багато економічних ресурсів. Це стало причиною нестачі товарів найпершої потреби. У 1915 році у Берліні вже досить відчутно почали відбуватися перебої з харчовими продуктами.
Перша світова суттєво змінила суспільство Берліна. Молоді та зрілі чоловіки масово відправлялися воювати. Саме тому доля жінок-робітниць збільшилась на підприємствах та в адміністративних установах. Жінки опановували нові для себе професії.
Матері, сестри, дружини не тільки підміняли чоловіків на робочих місцях. Вони також проявляли активну громадську позицію, брали участь у зібраннях та волонтерській діяльності.
Столичні лікарні були змушені перепрофілюватися для лікування поранених військових. Соціальна система була перевантажена, адже Берлін приймав тисячі інвалідів війни. Новини з фронту приходили жахливі. Мешканці міста відчували тривогу, безвихідність, моральну пригніченість.
Марнославство та імперські амбіції правителів
З початком війни вся влада у Німеччині належала кайзеру Вільгельму II та його верховному військовому командуванню. Берлін був політичним центром, отже, саме там приймалися ключові рішення. У 1917 році період надмірного патріотичного піднесення вже згадувався, як період повної маячні. Після трьох років виснажливої війни незадоволення та економічна криза почали виливатися у відкриті протестування. У Берлині опоненти чинного режиму вимагали реформ. Містом почали спалахувати масові страйки, які поширювалися й за його межі. Ці події стали передвісниками революції, яка ознаменувала крах імперії наприкінці 1918 року.
Берлін став епіцентром революційних настроїв. Кайзер остаточно втратив залишки своєї популярності. Про роль цього монарха у Першій світовій треба згадати окремо. Отже, після вбивства у Сараєво ерцгерцога Франца Фердинанда Вільгельм II скористався можливістю нагадати про свої імперські амбіції. Звичайно, ці амбіції були замасковані під боротьбу за справедливість. Кайзер у приватній зустрічі з послом Австро-Угорщини підтвердив готовність Німеччини надати повну підтримку в австро-сербській ситуації. Далі обидві країни-союзники перестали здаватися жертвами. Вони почали діяти як агресори та призвідники війни. Марнославство монархів та правителів часом не знає меж. Вільгельму II виявилося замало вести війну з Францією та Росією. Масштаб катастрофи збільшувався.
Деякі історики вважають, що одним з каталізаторів Першої світової стала також мілітаризація провідних європейських держав. Перегони озброєння набирали темп.
Під час війни кайзер не чинив опір своїм генералам, не сперечався та навіть заохочував їхні дії. Він повністю на них розраховував. Компроміс з країнами-опонентами був апріорі неможливий, адже на кону був імперський тріумф та європейське панування. Втім, наприкінці 1918 року Вільгельм розумів, що свою війну він вже програв.
Положення Берліну було катастрофічним. У листопаді того ж року місто було охоплене революцією. Кайзер був змушений зректися престолу. Берлін тонув у безладі та анархії. У Комп’єнському лісі була підписана мирова угода, Перша світова закінчилася.
… Багатостраждальний Берлін пережив за ті роки ейфорію, патріотичне збудження, голод, розбрат та економічну кризу. Війна залишила колись прекрасному місту болісні спогади. Через два десятиріччя його сколихнуло нове жахливе випробування, але про це в наших наступних статтях.