Берлін – це місто історії, в якому є темні сторінки. Багато таких сторінок з’явилося під час Другої світової війни. Незадовго до її закінчення Червона армія і Вермахт влаштували між собою справжню бійню, жертвами якої стали тисячі солдатів. Цієї великої битви можна було уникнути, врятувавши життя десяткам тисяч воїнів. Шрами тієї бійні не зажили й донині. Більш докладно про битву за Зеєловські висоти читайте на berlinyes.eu.

Остання велика битва

Сьогодні з Зеєловських висот відкривається вид на старий культурний ландшафт. Чотири дні у квітні 1945 року тут вирувала остання велика битва Другої світової війни, це була жахлива різанина, шрами від якої не загоєні досі. 16 квітня потужною артпідготовкою почалася битва за Берлін.

Під вогонь вермахту тут потрапило майже мільйон червоноармійців, 33 тисячі з них так і не повернулися додому. Але командувач 1-м Білоруським фронтом, радянський маршал Георгій Жуков, не мав іншого виходу, як жертвувати все новими й новими солдатами. На жаль, бійня під Одербрухом була абсолютно безглуздою, оскільки 16 квітня, коли Жуков почав артилерійський обстріл, для підтримки свого наступу, його “конкурент” Іван Конєв, визволитель Освенцима, вже давно прорвався під Герліцем зі своїм 1-м Українським фронтом. Берлін випередив Червону армію, війна повернулася на вихідну точку.

Багато солдатів були ще напівдітьми

Навіть відвідування меморіалу Seelower Höhen з його всепоглинальною скульптурою Лью Кербеля викликає шок. Тут лежить лише незначна частка загиблих, але по більшості надгробків видно, що всі вони були ще майже дітьми. Звідси відкривається вид на місце битви, на старе місто-фортецю Кюстрін.

Саме це старе містечко у 1945 році дванадцять тижнів протистояло натиску Червоної армії. Після цього від нього не залишили каменя на камені. Колишній центр міста-фортеці Кюстрін, яке розташована на мисі між річками Одер і Варта, був зруйнований Червоною армією, як акт помсти. Це відбулось за кілька тижнів до закінчення Другої світової війни. Сьогодні можна прогулюватися вулицями старого міста, але вони безлюдні. Під пилом часу видніються вулиці зі старої бруківки, на деяких навіть трамвайні колії, тротуарна плитка та під’їзди до будинків. Тільки будинків вже немає. Натомість поля завалів, терну та диких чагарників. Збереглися окремі склепіння підвалів. Мов мертві очі, вони дивляться на вулиці, які колись були живі. Тут стоїть моторошна тиша. 

“Помпеї на Одері”

Через роки після падіння залізної завіси історики зацікавилися “Помпеями на Одері”. Частини вулиць, будинків і парків поступово знову відкривають, а перед колишніми будинками встановлюють вуличні знаки та меморіальні дошки. Попереду у польських та німецьких археологів, які з 1994 року шукають у старих підвалах залишки минулого, величезний обсяг роботи.

Музей, який не так давно тут відкрився, показує на світлинах розміром зі стіну та на маленьких відеоекранах, яким прекрасним це місто колись було. Але він також показує те божевілля, якому цій красі довелося поступатися місцем. Варварська війна, її зброя, амуніція, шоломи, інші частини форми. Це красномовний заклик до розуміння й проти війни.

На площі Реннеплац, де колись муштрувала прусська армія, тепер знову дерева посаджені після битви, тому що старі дерева, які тут росли, були спалені. Залишились лише пеньки. Якщо вірити в привидів, можливо, саме тут можна знайти докази їх існування. А для тих, хто не втомився від військової ностальгії: приблизно за шість кілометрів у напрямку Берліна на непомітному лісистому пагорбі в селі Маншнов лежить старий форт Горгаст, зовнішня фортеця Кюстріна. Вона збереглася.