І світова війна – це всебічна історія людства не лише про битву під Верденом, хімічні атаки під Іпром, перші танкові наступи та знищення російських армії в прусських болотах, а й про життя в тилу. Зокрема, виживання під час війни населення столиці Німецької імперії – Берліну. Детальніше про це розповість видання berlinyes.eu.
Плани Німеччини та похмурі перспективи війни
Як зазначає видання bz-berlin.de, світові війни першої половини ХХ ст. забрали мільйони життів. Чим Перша світова відрізняється від Другої, так це тим, що під час цієї війни початку століття кількість берлінців, яка померла від голоду, переважала чисельність загиблих від американських, англійських та радянських бомб у наступній. Слід зважити на те, що Берлін під час Першої світової був містом, де переважно перебували жінки та діти. Більшість чоловіків були на фронтах війни. А тому німцям доводилося боротися за життя не лише у Франції та Росії, а й в Берліні. Тут, правда, не стріляли, але тут теж гинули. Військові перед війною і на її початку говорили про швидку перемогу, а пізніше виявилося, що це зіграло з ними злий жарт, адже довгострокової стратегії ведення воєнних дій не було. Зокрема, в питаннях забезпечення населення продовольством. Військові вважали, що якщо розбити Росію, то вони отримають доступ до її продовольчих запасів, які знаходилися в житниці Європи – Україні. Але цього вдалося досягти тільки частково. А більшість власних запасів було використано вже за кілька місяців.
Причини проблем з харчування
Хоча на території Німеччини воєнні дії фактично не велися, але вже з їх початком країна постала перед дилемою, де взяти продовольство, адже значну його частину вона отримувала від інших країн, проти яких тепер воювала. Купівля продовольства в нейтральних країн, пограбування захоплених територій, державна монополія не могли врятувати ситуацію. До війни німецький громадянин споживав 3500 ккал/добу, а в перші роки війни вже 1500-1600 ккал.
Погіршила ситуацію криза власного сільського господарства, яке виробило в 1914-1916 роках вдвічі менше продукції, ніж зазвичай. До такого стану цієї галузі спричинили дії влади, адже забрали в армію велику кількість селян, а також змусили знищити велику кількість свиней, які нібито з’їдали дефіцитну картоплю. А коли в 1916 році картопля не вродила, то не було можливості їсти і м’ясо, адже свиней забили ще у 1915 році.
Харчування берлінців в 1914-1916 роках
Якщо у 1914 році продукти ще були, а то в лютому 1915 року в Берліні було запроваджено «хлібні картки». Місто стало першим в Німеччині, яке їх отримало. Також тут почався період «полонезів» – так берлінці називали черги перед гастрономами, які постійно росли. Жінкам доводилося займати чергу вночі, зранку їх змінювали діти, а жінки в цей час вирушали на роботу. Берлінський лікар Альфред Гротьян написав в своєму щоденнику на початку 1915 році, що починається справжній голод. Це сталося після того, як його відвідав пацієнт, який схуд на 30 кілограмів.
В 1915 р. в столиці почали пекти «військовий хліб». Він складався з картопляного борошна та його замінників: бобових, жолудів, ріпи. Молоко намагалися розбавляти водою. Замість картоплі берлінці частіше їли буряк, замість масла – маргарин, сахарин замінив цукор, а ячмінь, жито, буряк – каву. Інші продукти намагалися замінювати також, але вони мали незначну поживну цінність. Почастішало недоїдання та дефіцит поживних речовин. Коли німці пізніше порівнювали І світову та ІІ світову, то говорили, що голод 1945 та 1917 рр. неможливо порівнювати. В 1917 р. було значно важче виживати.
Почався 1916 р., і продукти почали нормувати. Влада почала видавати в Берліні картки на продукти. З’явилися так звані «військові обіди» – коли їжу доповнювали неякісними продуктами. Надії на врожай 1916 р. були марними. Так, врожай картоплі в 1916 р. був на 50% менший довоєнних років. В холодні місяці 1916-1917 років серед цивільного населення почався голод.
Цю зиму недарма ще називали бруквяною чи ріпковою. Справа в тому, що берлінцям доводилося їсти багато капусти та ріпи. З останньої робили варення, додавали в хліб, мололи на каву. Загалом кількість калорій, яку отримувала одна людина, знизилась до 1000 Ккал на добу. Кожен мав право отримати 270 грамів хліба, 25 грамів цукру, четвертинку яйця, 35 грамів м’яса на день. Але часто отримати ці продукти було складно. В цей період загинуло понад 700 тис. людей.
Зразки харчової пропаганди в Німеччині та Берліні
З метою підтримати моральний дух населення влада випускала різноманітні книги, брошури, оголошення, які мали допомогти йому вижити в умовах нестачі продуктів.
«Кулінарна книга війни» розповідала, як просто і дешево можна прохарчуватися на основі поширених продуктів.
Книга «Остерігайся колорадського жука» закликала знищувати шкідника, адже він з’їдав картоплю і посилював голод.
Оголошення «Конфіскація фруктів» від 16 вересня 1916 р. повідомляли берлінцям, що в них будуть конфісковувати яблука, сливи та інші фрукти, щоб приготувати варення для армії, яка мала краще забезпечуватися.
Книга «Німецькі дикі овочі» давала вказівки, які альтернативні овочі можна використати, щоб замінити основні.
Оголошення, яке поширювала одна з жіночих благодійних організацій, закликало жінок економити на хлібі, м’ясі, жирі. Радили їсти картоплю, овочі, адже їх багато.
Україна та питання постачання продовольства
Можливим виходом в ситуації з голодом стали події в Україні. Тут після Лютневої революції 1917 р. в Росії, утворилася незалежна держава, яка прагнула відділитися від останньої. Але більшовицький режим колишньої імперії не хотів відпускати територію, яка годувала його, а тому ввів війська і захопив Київ. Очільники української держави уклали мир з Німеччиною та Австро-Угорщиною та пообіцяли надати вказаним країнам велику кількість продовольства за допомогу в боротьбі з більшовицьким режимом. Країни Четвертного союзу погодилися на ці умови і ввели свої війська в Україну в 1918 р. Ситуація з продовольством в Німеччині в цьому році була кращою, ніж в минулі роки. Рятувало стан справ державне регулювання розподілу харчових продуктів, значний врожай картоплі та вівса для годування коней. Але все ж в Берліні люди отримували 250 грам хліба, а солдати 600-700. Це спричинило січневі страйки в 1918 р. Загалом окупація України не дала того результату, на який сподівалися німецькі чиновники. Хліб та інші продукти були в надлишку, але населення не бажало його продавати за встановленими окупаційною владою цінами.
Спекуляція на продуктах та страйки
Ситуація з продовольством в Берліні спричинила масові злидні. З’явилися рекетири, контрабандисти та спекулянти. Політик Гельмут фон Герлах писав, що вони мали гроші та шляхи отримання продуктів. Поки на вітринах магазинів висіли ворони, білки, канюки, дятли та одуди, то в підсобних приміщеннях ресторанів окремі люди їли смажених гусаків та полуницю зі збитими вершками.
Час від часу спалахували страйки. В Берліні в них взяли участь 300 тис. робітників. Війська та поліція захопили контроль над підприємствами та придушили заколоти.
Наслідки нестачі продуктів
Загалом за 4 роки війни в Німеччині померло 750 тис. людей. З них значна частина в Берліні. Тобто, в ті часи німецький тил був змушений витримувати більшу нестачу, ніж німецьке населення під час усієї Другої світової війни, коли їх бомбардували та вбивали.