Дослідників історії завжди цікавила повсякденність під час тоталітарних режимів. Як жили люди під час або напередодні війни, про що думали, на що сподівалися — це все має велике значення при загальному оцінюванні певного історичного періоду. Про політичне та соціальне життя Берліну у часи панування Третього рейху поговоримо і ми сьогодні. Більше на berlinyes.eu.
Місто у свастиках
З 1933 по 1945 рр. Берлін став іншим. За дванадцять років панування у ньому націонал-соціалістів місто зазнало кардинальних змін.
30 січня 1933 року над Німеччиною та усім світом нависла темрява — колишній єфрейтор став фюрером. Прекрасне місто богеми, мистецтва та розваг почало поступово перетворюватися на метрополію, в якій не було місця демократії та права голосу.
Понад десять років Адольф Гітлер запекло пробивався до влади.
Спочатку баварські пітейні заклади, прокурені та залиті пивом, потім ярмарки, стадіони — аудиторії його прибічників ставали дедалі більшими, локації масштабнішими. Колишній єфрейтор розповідав людям про те, що у німців підступно вкрали перемогу у Першій світовій. Мовляв, нація має взяти реванш.
А тієї сумнозвісної дати, 30 січня 1933 року, цей чоловік отримав посаду рейхсканцлера. Він їхав у дорогому авто повз величні урядові будівлі на Вільгельмштрассе, а натовп галасливо вітав того, хто нині очолює державу.
Пропагандист Йозеф Геббельс ретельно виконував свою роботу — про призначення Гітлера з ранку знали вже всі засоби масової інформації. Втім, так звана ліва берлінська преса була змушена відтоді працювати підпільно. Комуністів у Берліні тоді боялися більше, ніж нацистів. Настав час жорсткої цензури. Гітлерівські штурмові загони беруть під свій контроль газети та радіостанції. Місто вбирається у плакати зі свастикою. Єврейські родини збираються на вокзалах з речами. У деяких з них ще буде можливість врятувати свої життя. Більшість їде до Сполучених Штатів Америки.
Бюргери відчувають тривогу, а деякі радіють приходу нової політичної сили. Так починалося панування німецьких націонал-соціалістів.
У 1936 році керівництво держави намагалося довести насамперед самим німцям, що вони є представниками зверхнації. Берлінцям подобалося те, що почали знову відкриватися заводи, на яких виготовляли найсучаснішу військову техніку. Було залучено багато містян, отже, безробітних ставало менше. Пропаганда оспівувала здоровий спосіб життя, естетику фізичного виховання. Берлін у ту пору став справжньою столицею спорту. Ледь не щоденно там відбувалися спортивні змагання та демонстрації. Більшість берлінців, особливо молоде покоління, із захватом сприйняли ідею про величних арійців.
За задумом Гітлера, мистецтво Третього рейху мало наслідувати античні ідеали, бути романтичним та героїчним водночас. А тим часом у небеса злітали найсучасніші унікальні літаки з вишколеними пілотами Люфтваффе, зростали обсяги військового автопрому, невпинно працювала пропагандистська машина Геббельса.
Арійська ідеологія пропонувала суспільству своїх «богів». На ХІ Олімпійських іграх зібралося безліч іноземних журналістів. Вони оспівували Берлін та називали його столицею світу.
Смерть німецької демократії
У 1939 році околицями міста у великій кількості будуються казарми. Військові заводи працюють на повну міць. Майже кожна родина з Берліну відпустила на військові навчання сина, батька або брата.
Поступово розпочалося полювання на євреїв. Хто встиг емігрувати на початку існування Третього рейху, той був врятований. Решта берлінських євреїв перебувала у небезпеці. Гітлер суворо заборонив укладати шлюб між німцями і євреями. Крім того, останні були відтоді зобов’язані носити на одязі жовту зірку, яка мала шість кутів. Після того, як наслідки «кришталевої ночі» вийшли за будь-які межі, берлінці зрештою відчули розчарування у нацистському уряді.
Під час війни Німеччини з Польщею, Великою Британією та Францією оптимізм жителів німецької столиці згасає ще більше. Втім, вони сподівалися, що війна все ж таки незабаром закінчиться. Будь-які сумніви та недовіру намагалися вголос не казати, адже всі боялися потрапити до рук гестапо. Але залишалися і ті бюргери, хто вважав за необхідне допомагати нацистській армії та підтримувати постулати, які нав’язував Третій рейх. Дехто не був готовий визнати, що демократії у країні немає, а уряд тримає своїх громадян у залізних руках диктатури.
За деякими історичними джерелами можемо припустити, що хоч у вермахті і служило майже 3 мільйони військовослужбовців, мешканців столиці серед них була невизначена кількість.
Бліцкриг, надії, ейфорія
Від самого початку війни мешканцям Берліну бракувало продуктів харчування. Овочі та фрукти привозилися до столиці нерегулярно. Згодом з’явилися талони харчування та марки для придбання одягу та взуття. Майстерні та кравці гостро відчули нестачу необхідних матеріалів.
Втім, попри кризу Берлін охопила справжня ейфорія у 1940 році. Саме тоді Німеччина здійснила бліцкриг та здобула перемогу над Францією. У неймовірний військовий талант Гітлера повірили навіть ті бюргери, які сумнівалися у ньому до останнього. Німці почувалися непереможними. Рівень національної самосвідомості, звичайно, сягнув висоти. Крім того, цю гордість майстерно підігрівала нацистська пропаганда.
Бюргеры відчували тріумф свого керманича та навіть почали вірити у міф щодо дбайливого фюрера, який переймається інтересами німецького народу.
У суспільстві ширилася щодня думка, що кінець війни вже близько. Люди були впевнені: раз Гітлер так легко взяв Францію, то незабаром решта держав схилить свої голови перед ним. Отже, Німеччина стане світовим тріумфатором та державою номер один. Нацисти запевняли народ у тому, що саме так і буде. Берлінці, стомлені від кризи та постійної тривоги, вже не дуже переймалися тим, що заради примарного світового господарювання Третій рейх чинить масове насилля. Ніхто не думав, що Гітлер крокує Європою, залишаючи кривавий шлейф. Людьми заволоділо бажання вкласти всі можливі ресурси заради перемоги. Згодом нацисти вже повною мірою збирали плоди ефективної пропаганди. Весь німецький народ, весь Берлін стали однією слухняною патріархальною родиною.
Падіння Берліну
Втім, після 1943 року ситуація різко та значно погіршилася. Спочатку війна сприймалася берлінцями, як щось важке, неприємне, але далеке. Перші масовані авіаційні атаки по Берліну показали — війна прийшла під ворота. Це був наочний та реальний початок «справжньої» війни для тих людей. Відтоді лоск та фальшива мішура нацистської верхівки значно зблякла.
Щоденні бомбардування та цілодобовий страх за своє та чиєсь життя визначили пріоритет інтересів простих містян у ті роки. Безсонні ночі у холодних підвалах, страшні вибухи, місто, що перетворювалося на руїни — такою стала реальність берлінців на початку 1940-х років.
… Навесні кровопролитного 1945 року Берлін перебував перед неминучим падінням. Існування Третього рейху добігало кінця. Страшні вуличні бої у самому місті розпочалися 25 квітня. Нацистське командування залишилося без ефективних воєнізованих угруповань. Втім, їх залишки боролися до кінця. Особливо люто це робили есесівці та зовсім юні фольксштурмовики — представники народного ополчення. Над їхнім сприйняттям цієї реальності колись неабияк попрацювала нацистська пропаганда. Отже, тепер ці молоді люди билися, наче звірі, за вигадані фюрером примарні ідеали Третього рейху.
Після падіння Берліну містян охопив жах та паніка. Союзні війська зайшли як переможці. На руїнах старого світу починалася нова епоха.