Едуард Бернштейн був німецьким соціал-демократичним теоретиком і політиком у СДПН і тимчасово в УСПД. Його вважають засновником теоретичного ревізіонізму в СДПН. У період репресивного соціалістичного права між 1878 і 1890 роками він писав у газеті “Der Sozialdemokrat” під псевдонімом Лео. Про життя берлінського політика читайте на berlinyes.eu.
Готська програма
Едуард Бернштейн народився 6 січня 1850 року у Берліні. Його батьки належали до єврейської реформаторської громади. Батько був машиністом. Бернштейн деякий час відвідував середню школу, попри відсутність грошей у сім’ї, але був змушений залишити навчання в 1866 році в віці 16 років, саме з фінансових причин. З 1866 по 1878 рік працював у банку. В 1872 році він приєднався до Соціал-демократичної робітничої партії. Разом з Августом Бебелем і Вільгельмом Лібкнехтом підготував об’єднавчу партійну конференцію СДРП із Загальною німецькою робітничою асоціацією в 1875 році в Готі. Партія, яка об’єдналася на партійній конференції з концепцією Готської програми, була створена як Соціалістична робітнича партія.
Після 1878 року він був особистим секретарем соціал-демократичного покровителя Карла Хехберга і спочатку працював у Цюриху, за часів соціалістичних законів Бісмарка. Згідно з ними соціал-демократична діяльність за межами Рейхстагу була заборонена.
Робота в газеті
Між 1880 і 1890 роками Бернштейн був редактором газети “Der Sozialdemokrat”. У 1888 році він був висланий зі Швейцарії за підбурюванням Пруссії й з того часу жив у Лондоні. Там він мав тісні зв’язки з Фрідріхом Енгельсом. В 1890 році були скасовані соціалістичні закони. Після цього СРП була перейменована в “Соціал-демократичну партію Німеччини”. А в 1891 році була створена Марксистська Ерфуртська програма. Цю програму Бернштейн розробив разом з Карлом Каутським.
У 1901 році він повернувся до Німеччини після того, як виданий на його арешт ордер був скасований. Бернштейн ставав членом Рейхстагу від виборчого округу Бреслау-Захід з 1902 по 1907 рік, з 1912 по 1918 рік і з 1920 по 1928 рік. Хоча з’їзд партії в Дрездені в 1903 році відхилив позиції Бернштейна, на прохання Карла Каутського, він продовжував набувати партійного авторитету. Після розколу, СДПН під час Першої світової війни, зрештою, офіційно прийме ревізіонізм як свою теоретичну основу. Однак донині оцінка ревізіонізму Бернштейна коливається між захопленим схваленням і найрішучішим неприйняттям.
Антивоєнна позиція
У 1913 році Бернштейн разом з лівою парламентською групою в Рейхстазі проголосував проти законопроєкту про озброєння. У червні 1915 року, він разом з Гуго Гаазе і Каутським опублікував звернення проти експансіоністських військових цілей німецького уряду та проти офіційної військової політики СДПН.
Під час Першої світової війни Бернштейн разом із Розою Люксембург був одним із небагатьох німецьких політиків, які виступали проти війни та протестували проти геноциду вірмен. Після того, опоненти війни в Рейхстазі були виключені з фракції СДПН.
У 1920 році міністр освіти Пруссії Пауль Хірш запропонував Берлінському університету дозволити Бернштейну читати лекції, як запрошеному лектору. Лекція Бернштейна, прочитана в 1921 році, була опублікована під назвою “Соціалізм тоді й тепер”.
4 березня 1920 року Бернштейн увійшов до Першої підкомісії з дослідження передісторії війни, яка була сформована 20 жовтня 1919 року, як експерт з німецько-англійських відносин в Імперії. Бернштейн був одним із небагатьох депутатів, які визнали провину Німеччини у розв’язанні війни, і таким чином виступив проти більшості депутатів від буржуазних партій.