У Берліні налічується чимало пам’яток, які мають свою цікаву історію. Одна з них – Червона ратуша на Олександрівській площі в Берліні. Розташована вона біля найстарішого храму міста – церкви святої Марії, тому цю вежу ніколи не оминають увагою туристи. Щобільше це одна з найвідоміших пам’яток німецької столиці. Назву “Червона” отримала за кольором фасаду, хоча цегла такого кольору є характерною для німецької архітектури. Ще споруду називають Міською ратушею, оскільки з жовтня 1991 року там розташовувалася резиденція бургомістра Берліну й проводилися засідання Сенату. Більше на berlinyes.eu.
Історія виникнення Червоної ратуші
Ця споруда з’явилася у Берліні у 1869 році, коли місто було столицею Прусського королівства та всієї Німецької імперії. Будівництво тривало майже 8 років на місці, де раніше стояла міська ратуша. Проєкт нової споруди запропонував відомий німецький архітектор Герман Фрідріх Веземан. Перед ним поставили складне завдання – ратуша мала бути величною зовні й відповідати рівню столиці. Тому архітектор спробував створити незвичайний синтез, поєднавши стилі ренесансу та нової готики. А матеріалом обрав необпалену цеглу, яка одразу притягувала погляд.
Особливості архітектури
Результатом зусиль стала велична споруда, яка ідеально “вписалася” в архітектурний ансамбль столиці. Щоправда, ратуша вийшла дуже об’ємною – 100 на 90 метрів, тому навіть довелося прибрати декілька старих споруд у частині району Мітте. Будинок складається з 3 поверхів, на теракотовому фризі, що прикрашає стіни, зображені історичні сцени з життя Берліну. А завершується величезною чотирикутною вежею у 74 метри заввишки. Автор проєкту переконав замовників, що саме ця деталь додасть споруді необхідної суворості та офіційності. На такий варіант його надихнула одна з веж Собору Ланської Богоматері у Франції.
У верхній частині ратуші розташували головний годинник столиці, час відбивають 2 дзвони. Великий дзвін налаштований на ноту “ре”, а малий, що сповіщає про чверть години – на “сіль”. На верхівці споруди стоять 8 ведмедів зростом у 3 метри кожен, їх створив із пісковика талановитий майстер Вільгельм Вольф. Цих тварин обрали не випадково: ведмеді здавна вважалися символом князівської династії Асканієв, представники якої мешкали у Саксонії ще з XI століття. Внизу передбачили 3 відкриті двори, які охоплюють 4 крила.
Доля ратуші у XX столітті
У роки Другої світової війни Червона ратуша була дуже пошкоджена бомбами, але її вдалося відновити. Роботи розпочалися у 1951 році і тривали до 1958 року, керівником проєкту обрали архітектора Фріца Мейнхарда. Після розподілу Німеччини у Червоній ратуші збирався магістрат Східного Берліну НДР та міські представницькі збори. Відтак давня назва “Червона ратуша” набула ще й подвійного значення у ті часи.
Для магістрату Західного Берліну обрали ратушу Шенеберга. Коли у 1991 році країна знову стала єдиною, офіційною мерією залишили Червону ратушу, як це й було від дня створення й до кінця Другої світової війни. Після тривалих дискусій урядовці вирішили провести капітальний ремонт споруди, який тривав з 2005 до 2010 року. Отриманий результат зробив Червону ратушу предметом гордості усіх берлінців.
Тонкощі реконструкції
Фото: водограй Нептуна біля Червоної ратуші
Роботи із зовнішнього оздоблення ратуші тривали до 1995 року, німецькі архітектори прагнули додати нові родзинки до архітектурного ансамблю. Так перед входом встановили 2 статуї, які створив скульптор Східного Берліну Фріц Кремер, – Ауфбаухельфера і Ауфбаухельферіна. У центрі еспланади перед Червоною ратушею розмістили великий водограй із бронзовими статуями, створений у стилі необароко.
Їх зробив міським майстер Рейнхольд Бегас ще у XIX столітті, працював над дивовижною композицією протягом 5 років. Водограй тривалий час прикрашав площу перед Берлінським замком (Stadtschloss), а у 1969 році йому відвели більш почесне місце – біля міської ратуші. Берлінці здавна називали його водограєм Нептуна, бо саме його статуя розміщена у центрі композиції. Грецький бог морів стоїть над басейном, де бавляться 4 дівчини, які уособлюють найважливіші річки Прусії: Рейн, Ельбу, Одер та Віслу. Згодом водограй став окрасою чудового парку, який створили навколо ратуші.
Головні зали ратуші
Хоча у приміщеннях працюють урядовці, парадні сходи та частина залів відчинені для екскурсій. Щороку Червону ратушу відвідують понад 80 000 туристів, також проводяться різноманітні виставки й урочисті церемонії. В цілому у споруді налічується понад 247 приміщень, тому гості встигають відвідати лише найголовніші. Насамперед йдуть до Гербової зали, де раніше засідала міська рада. Мозаїка вікон зображує всі герби столиці, за традицією саме тут приймають почесних державних гостей. Масштабні заходи проводяться у Великій Танцювальній залі, де у минулому столітті збиралася міська рада Східного Берліну.
Найгарніша зала
Такою вважають берлінці Колонну залу. Там раніше розміщувалася велика бібліотека, а після капітального ремонту залу залишили для проведення виставок та заходів. На третьому поверсі туристи можуть відвідати зали імені видатних повоєнних політиків Німеччини Луїзи Шредер і Фердинанда Фріденсбурга. Там також проводяться різноманітні зустрічі, але дозволяється ці зали орендувати. У коридорах третього поверху розмістили також портрети всіх почесних громадян столиці. Їх зробив за замовленням міста німецький художник Рольф Дюбнер.
Чи можна зазирнути до кабінету бургомістра?
Так, це теж дозволяється відвідувачам, але лише двічі на рік – у січні та серпні, коли проводиться Ніч музеїв. Характерні риси кабінету – простота й вишуканість, інтер’єр хоч і дорогий, але без зайвого пафосу, властивого парадним залам ратуші. Масивний дерев’яний стіл, зручне крісло, сервант, де зберігаються цінні подарунки. Передбачено також невеликий столик для чаювання та шкіряні дивани навколо нього.
Туристи, які потрапляють до Червоної ратуші, надовго залишаються зачарованими вишуканістю та красою цих приміщень. Червоні доріжки на сходах, білі із золотою обробкою колони, які чудово гармонують із бежевими стінами та жовтогарячою стелею. Всі зали й коридори забезпечені грамотним підсвітленням, яке посилює ефект. Так що побувати у цій вежі варто, щоб краще уявляти собі цінності берлінців, які формувалися протягом століть. Самі ж містяни настільки пишаються цією спорудою, що у 2021 році відкрили нову станцію метро “Червона ратуша”.