Про владу міста чимало говорить рівень злочинності. Надійність правосуддя, захищеність народу, відсутність цензури – усе це можна оцінити, зважаючи на кримінальну історію. У 1963 році берлінець Ганс-Георг Нойманн був засуджений до довічного ув’язнення за вбивство пари закоханих. За судовим процесом спостерігала вся країна. Він був ув’язненим, який найдовше відбував термін серед усіх німецьких злочинців. Ця історія стала попередженням для потенційних зловмисників. Вона доказ того, що кожна дія має свої наслідки. Докладніше читайте далі на berlinyes.
Складне дитинство
Ганс-Георг Нойманн народився 14 вересня 1936 року в Берліні в сім’ї повії. Він зростав у дитячому будинку в районі Кройцберг, після чого його виховували названі батьки. У 1951 році суддя в справах неповнолітніх висунув Нойманну звинувачення через різні крадіжки. У 1953 році померла його названа мати. Тоді Нойманна прийняла сім’я майстра, у якого він вчився на механіка. Через три роки хлопець поїхав до Канади, але його депортували до Німеччини в 1961-му, оскільки засудили за збройне пограбування.
Вбивство
13 січня 1962 року Ганс-Георг Нойманн напав на двох закоханих, які сиділи в машині. Після того як жінка почала чинити опір, вбивця вистрелив в обох із револьвера, який завжди носив із собою. Через 6 днів нападника заарештували. Попри численні поранення, постраждалий чоловік вижив та впізнав зловмисника. А втім, травми виявилися несумісними з життям, тому згодом бідолашний відійшов у засвіти.
30 травня 1963 року Нойманна засудили до довічного ув’язнення за подвійне вбивство. Спочатку він відбував покарання в одній із найбільших німецьких в’язниць – «Тегель», а в 1991 році душогубця перевели у в’язницю в Брухзалі, де він поводив себе тихо та спокійно. Цікаво, що художник Герхард Ріхтер написав одну зі своїх картин на основі фотографій зі судового процесу над Нойманном.
Звільнення
У березні 1994 року Окружний суд Карлсруе визнав, що Ганс-Георг Нойманн не потребує подальшого відбування довічного ув’язнення. А втім, заявки на призупинення його терміну постійно відхилялися. Крім того, правоохоронці відмовили ув’язненому в помилуванні, побоюючись негативних наслідків. У звіті 2012 року головний лікар Психіатричного центру «Нордбаден» написав, що після 50 років ув’язнення пан Нойманн поводився так само, як під час арешту.
У 2014 році Верховний суд Карлсруе знову відхилив прохання вбивці про умовно-дострокове звільнення. Новий адвокат Нойманна подав апеляцію на це рішення в конституційній скарзі Федерального конституційного суду. Апеляція була відхилена як необґрунтована. У 2016 році Нойманн подав ще одну заяву на умовно-дострокове звільнення, але потім сам же її відкликав. Лише в березні 2021-го, після 59 років ув’язнення, Верховний суд Карлсруе наказав звільнити душогубця умовно-достроково. А вже через рік перебування на волі 85-річний Нойманн помер.
До слова, ще один відомий злочинець із Берліна – Маріо Штібіц. У 1983–1984 роках поблизу Берліна та в місті Нойбранденбурзі він вбив чотирьох дітей і одного чоловіка. Злочини Штібіца були мотивовані його одержимістю отриманням влади над людьми, особливо маленькими хлопчиками, які не здатні чинити опір. Маніяк нападав на дітей, фотографував їх оголеними, жорстоко поводився, а тоді вбивав. Душогуб описував скоєне у своїй книзі. Крім неї, у квартирі педофіла правоохоронці знайшли марлеві пов’язки, клейку стрічку й фотоапарат. Вбивця зізнався у всьому та в 1985 році був засуджений до довічного ув’язнення. У 2024-му, майже після 40 років відбування терміну, маніяк вийшов на волю. Прокуратура дійшла висновку, що стан здоров’я вбивці унеможливлює загрозу для людей.