Як серійний вбивця Маріо Штібіц тримав у страху Берлін 1980-х  

Про владу міста чимало говорить рівень злочинності. Надійність правосуддя, захищеність народу, відсутність цензури – усе це можна оцінити, зважаючи на кримінальну історію. З 1983 по 1984 рік поблизу Берліна та в місті Нойбранденбурзі були вбиті четверо дітей і один чоловік. У скоєному був звинувачений Маріо Штібіц, якого засудили до довічного ув’язнення. Ніхто навіть не підозрював, що сержант Національної народної армії возив із собою в сумці мотузки для зв’язування людей, а також марлеві пов’язки для того, щоби закривати їхні роти. У своєму зошиті він записував кульковою ручкою імена дітей, життя яких відібрав. А ще мав фотоапарат – дзеркальну камеру, якою фотографував жертв. На щастя, зловмисника вдалося знайти. Докладніше про історію, що змушує кров холонути, читайте далі на berlinyes.  

Складне дитинство  

Маріо Штібіц народився в 1962 році в районі Берліна Ліхтенберг. До 6 років він жив із бабусею, після чого переїхав до матері, яка вийшла заміж вдруге. Хлопець не ладнав із вітчимом, оскільки вважав, що до молодшого брата він ставиться краще. До того ж вітчим часто карав Маріо за те, чого він не робив. У школі Штібіц відмінно вчився, але з нього насміхалися однолітки. У підлітковому віці він виявив свою інакшість, відчувши потяг до хлопців.  

Служба в армії  

Після закінчення школи Маріо опанував професію електрика та деякий час працював у будівельній компанії. Після цього він пройшов основну військову службу в Національній народній армії та став фельдфебелем (нижче військове звання унтерофіцерського складу й категорія командного, начальницького складу). Коли його перевели на військову базу в Кельпіні, Штібіц проводив вільний час окремо від інших солдатів. Часто він сам їздив до Нойбранденбурга та Берліна.  

Армієць захоплювався фотографією, колекціонував марки, читав утопічні романи й кримінальні книги. Його хтиві думки про задушення людини щоразу ставали все сильнішими. Кілька разів на тиждень він блукав лісами поблизу Берліна або Нойбранденбурга, розвиваючи фантазії про те, як можна втілити ідеї в життя. Штібіц мріяв про отримання влади над маленькими хлопчиками та, зрештою, придбав ніж для здійснення жорстоких потаємних бажань.  

Вбивства 

16 липня 1983-го 21-річний Маріо Штібіц скоїв своє перше вбивство, зарізавши до смерті 22-річного Йорга Д., коли той спав на лавці в парку Нойбранденбурга. Душогуб заховав тіло в кущах біля лісу, де його знайшли перехожі майже через 2 тижні. Штібіц несвідомо залишив на місці злочину чорно-фіолетову кулькову ручку, завдяки якій пізніше вдалося підтвердити особистість лиходія.   

А втім, берлінець не відчув задоволення від вбивства: Йорг Д. щосили захищався. Тож він вирішив зосередитися на дітях, які не здатні чинити сильний опір. 26 липня Штібіц побачив в озері 9-річного школяра. Оскільки там не було свідків, він підійшов до дитини й затягнув її в кущ, де розпитав всю особисту інформацію. Ці дані зловмисник записав у своєму блокноті. Після цього він зробив кілька відвертих фотографій хлопчика та жорстоко з ним поводився, аж поки не зарізав до смерті.  

23 вересня Штібіц покинув казарму без дозволу та сів на потяг до Оранієнбурга. Не знайшовши нікого для скоєння нападу, він відправився в Боргсдорф, де зустрів двох хлопчиків-братів. Діти (9 та 11 років) збирали в лісі гриби. Педофіл схопив їх, сфотографував, жорстоко повівся, а тоді заколов до смерті. Знаряддя вбивства він викинув на смітник, коли повертався до своєї квартири в Берліні. Душогубець написав про скоєне у своєму блокноті, а кишеньковий ніж, вкрадений в одного з хлопчиків, заховав у конверті з написом «005».  

7 лютого 1984 року Штібіц поїхав до Нойбранденбурга, де знайшов нову жертву – 6-річного хлопчика, який вийшов з авто батька й прямував до універмагу. Маніяк затягнув дитину до підвалу, де, як було з попередніми бідолашними, познущався, а тоді вбив. 

Розслідування справи  

У серпні 1983 року в перших двох вбивствах був помилково звинувачений 23-річний Карл-Гайнц Д. – хуліган із Нойбранденбурга, який страждав від алкогольної залежності. Річ у тім, що він побився з першою жертвою, Йоргом Д., у день його вбивства. До того ж група крові нібито збігалася з тією, що була знайдена на куртці жертви. Ба більше, Карла-Гайнца Д. побачили п’яним поблизу водойми, де було вбито 9-річного школяра. Обвинувачений підтвердив свою причетність до вбивств і був засуджений до довічного ув’язнення. Насправді ж він це зробив через тимчасову втрату пам’яті, спричинену вживанням алкоголю. Через рік вдалося довести його невинуватість, після чого чоловік вийшов на волю.  

Штібіц ледве повірив своєму щастю, коли прочитав у газеті, що хтось інший поніс відповідальність за його дії. Захоплений безкарністю, у ніч на 3 вересня 1983 року він вирушив до Страсбурга в пошуках нової жертви. Натрапив душогуб на п’яного чоловіка, який прямував до свого дому. По драбині берлінець заліз через відчинене вікно в його спальню, після чого напав. Чоловік почав кричати й розбудив батьків. Штібіц встиг утекти, залишивши ніж. Потерпілий подав заяву в поліцію, але не зміг надати точний опис кривдника.  

Генпрокуратура тривалий час намагалася знайти будь-які докази, які могли б пришвидшити арешт зловмисника. Справа зрушила з місця лише в червні 1984 року. Тоді Штібіц схопив 9-річного хлопчика на озері поблизу Берліна, але відпустив, оскільки інші діти, а також його брат поспішили на допомогу. Через 2 тижні Штібіц вирушив на те ж озеро, де зустрів 12-річного брата хлопчика, на якого нападав. Дитина впізнала нападника та разом із другом вирушила до батьків, аби все розказати. Батьки хлопців поспішили на пошуки зловмисника, якого таки знайшли в кущах. З допомогою друзів вони схопили Штібіца й потягли до поліційного відділення.  

Душогуб зізнався в п’яти вбивствах. У його квартирі була знайдена книга Geheime Privatsache («Таємні приватні справи»), де Штібіц описав все скоєне. Там же були марлеві пов’язки, клейка стрічка й фотоапарат. 19 листопада 1985 року Маріо Штібіца засудили до довічного ув’язнення за 5 вбивств, 1 замах на вбивство та 20 випадків планування вбивства.  

У листопаді 2013 року Генеральна прокуратура Берліна відхилила клопотання Штібіца про дострокове звільнення. Однак у квітні 2024-го, майже після 40 років відбування терміну, маніяк вийшов на волю. Прокуратура дійшла висновку, що стан здоров’я вбивці унеможливлює загрозу для людей.  

Чимало мешканців Берліна 1980-х назавжди запам’ятали хвилювання та страх, які тоді охопили місто. Скупих новин у газеті Freie Erde було недостатньо для того, щоби розповісти людям про моторошні події. Навіть у XXI столітті мало хто знає про злочинця-садиста, який знаходив сексуальне задоволення в катуванні та вбивстві дітей. Водночас ім’я Ервіна Гаґедорна відоме багатьом. Цей сексуально мотивований серійний злочинець убив трьох дітей поблизу німецького міста Еберсвальде в 1969 і 1971 роках та став останньою цивільною жертвою смертної кари в НДР. Його фото поширене на загал, а про жорстокі вчинки маніяка зняті художні фільми. А втім, не менш жахливу серію вбивств здійснив Маріо Штібіц, про якого світ просто зобов’язаний знати, аби більше ніколи не допустити подібне.