Майже у кожному місті Європи у роки Другої світової війни було своє гетто, а іноді й не одне, де нацисти тримали євреїв. Людей на ці території зганяли примусово, вони мешкали у жахливих умовах і гинули від рабської праці. Єдиним винятком у Німеччини стало добровільне єврейське гетто у Берліні, яке було створене у XVII столітті за розпорядженням монарха Фрідріха Вільгельма. Його назвали Шойненфіртель – квартал хатин. Щоправда, коли прийшли до влади нацисти, мешканців спіткала доля єдиновірців з інших окупованих гітлерівцями територій. Однак починалося все набагато оптимістичніше, ніж склалося потім. Більше на berlinyes.eu.
Місце для переселення євреїв
Фото: Шойненфіртель
Сучасним туристам гіди Берліну розповідають, що гетто Шойненфіртель було розташоване в районі Гренадірштрассе, між площею Бюлова (сучасною імені Рози Люксембург) та Мюнцштрассе. Охоплювало частину Шпандауського передмістя (Spandauer Vorstadt) на схід від вулиці Розенталерштрассе. Назву гетто дали провулки з хатинками, які ліпилися навколо площі між Альмштадтштрассе, Хіртенштрассе, Лінієнштрассе та Клайне-Александерштрассе.
Заселення почалося після того, як у 1670 році монарх Фрідріх Вільгельм I заборонив тримати у Берліні стодоли з сіном, щоб не наражати містян на небезпеку пожежі. Натомість наказав збудувати у 1672 році 27 колиб якомога ближче до міської стіни. Тоді на сучасній Александер плац розташовувався ринок худоби, тож без сіна та соломи було ніяк не обійтися. У колибах жили селяни, які обробляли сільськогосподарські лани, що розташовувалися неподалік сучасної Дірксенштрассе. Потім міську стіну прибрали, а будиночки залишилися.
Щоб вони не стояли порожніми, монарх наказав у 1737 році переселити туди берлінських євреїв, які не мали власного житла. А ще додав положення, що цим містянам дозволено входити у Берлін тільки через дві північні міські брами. Тому вибір місця для гетто був очевидним. Першими перебралися до Шойненфіртель 50 родин, які перебували під заступництвом віденських євреїв. За короткий час на цьому місці сформувався окремий єврейський квартал, де протягом століть мешканці дбайливо зберігали свої звичаї та традиції. Спочатку з’явилася синагога на Гайдеройтергассе, потім неподалік від Шойненфіртель, у районі Мітте та на Шьонгаузер-алеї почали потроху формуватися єврейські цвинтарі.
Розвиток Шойненфіртель у XIX столітті
Фото: Шойненфіртель
Після утворення Німецької імперії 1871 року Берлін перетворився на одне з найбільших промислових міст Європи. Робота на підприємствах приваблювала людей з усієї Німеччини, активно переселялися великими родинами й євреї. Тому населення гетто зростало з кожним роком, у багатьох будинках знімали кімнати великими гуртами, щоб працювати позмінно. Місцевою визначною пам’яткою став бар “Mulackritze”, де частенько проводили час безробітні, щоб звільнити місце у кімнатах.
Не дивно, що при такому скупченні народу Шойненфіртель отримав репутацію місця, де мешкають повії, дрібні злочинці та шахраї. Винайняти там житло обходилося дешево, тому у цьому районі дійсно вистачало представників найнижчих соціальних прошарків населення. Саме у Шойненфіртелі у 1891 році відкрився перший злочинний ринг-клуб. Гренадірштрассе у столиці називали головною вулицею східноєвропейських євреїв, а саму територію – гетто з відкритою брамою.
Зміни на початку XX століття
Фото: Шойненфіртель
Міська влада Берліну розуміла, що ситуація з хатинками у гетто вимагає вирішення, бо мешкало там чи не удесятеро більше, ніж вміщували кімнати. У 1906-1907 роках почалася перебудова кварталу. Хатинні провулки знесли, змінили рух навколо площі Рози Люксембург. Але перебудувати встигли лише східну частину території, бо почалася Перша світова війна. Однак життя у гетто не припинилося. У 1920 роках там працювало чимало крамниць, книгарень із книжками на ідиші та івриті, кошерних м’ясних крамниць, пекарень, кравецьких майстерень. Характерним для гетто ремеслом тоді вважалося сімейне виробництво цигарок. На Драгонерштрассе збудували Єврейський народний дім, де приймали біженців зі Східної Європи, які готувалися до репатріації у Палестину. Знаходили прихисток у Шойненфіртелі й євреї-втікачі з Галичини.
Коли перенаселення та сплески злочинності увірвали терпець міської влади, керівник берлінської поліції Вільгельм Ріхтер наказав провести великий рейд. Внаслідок цього рішення близько 300 мешканців Шойненфіртель інтернували до єврейського табору поблизу Цоссена. Але це мало, чим зарадило ситуації у цілому. До добровільного гетто продовжували приїздити нові мешканці. Євреї прибували з інших міст Східної Європи, найбільше їх тікало з Галичини, Австро-Угорщини, царської Росії, рятуючись від погромів. Значна частина родин обирали гетто перевальним пунктом, щоб потім емігрувати до Америки.
Єврейські погроми у Шойненфіртель
Вважається, ніби єврейські погроми почалися з владою нацистів, але це не так. Подібне траплялося й з часів Веймарської республіки. У листопаді 1923 року вибух ненависті до євреїв спровокувала ситуація на біржі праці. Коли 5 листопада не всім вистачило грошей на виплати, почали поширюватися чутки, ніби винні в тому місцеві євреї з Галичини. Мовляв, всі гроші вже видали їм. Розлючені безробітні кинулися руйнувати гетто. Грабували крамниці, били людей, схожих на євреїв, а поліція не квапилася зупиняти натовп, хоча й могла це зробити. Про це писала й місцева газета “Vossische Zeitung”.
Берлінські поліціянти пізніше пояснили таку реакцію тим, що нападники діяли систематично. Групи з 50-60 чоловіків відвертали увагу правоохоронців, а за їхніми спинами гурт по 10-15 осіб вдирався до приміщень. Поліціянти не могли пробитися за ними крізь натовп. Але коли заворушення почали загрожувати багатим районам Берліну, надіслали підкріплення. Правоохоронцям вдалося вгамувати натовп за допомогою гумових палиць. На ранок 6 листопада всі вгамувалися, було багато поранених і 2 загиблих: жертва та погромник. Кримінальне розслідування не проводили. Начальник поліції Берліну заборонив усі антисемітські маніфестації у подальші дні, але на додаткові заходи не розщедрився.
Шойненфіртель у роки війни
Фото: Шойненфіртель
У наступні роки ситуація з великою кількістю приїжджих у гетто не змінилася, до Шойненфіртель продовжували їхати охочі оселитися на окремій території. Зростала й кількість молитовних будинків, крамниць, пекарень, майстерень, різноманітних єврейських організацій. Одним ударом розрубали цей Гордіїв вузол нацисти. У 1933 році гетто перетворилося на небезпечну для євреїв територію, де з людей зробили безправних рабів. Тих, хто не встиг емігрувати, у 1938 році вивезли до Польщі, а у 1941 році гетто фактично припинило існування, бо не стало мешканців.
Нові зміни
Фото: Шойненфіртель
До завершення Другої світової війни будинки стояли порожніми, не виявилося охочих оселитися там і пізніше, за часів НДР. Більшість споруд знесли, а ті, що залишилися, знову вподобали асоціальні елементи. Злочинність, зловживання алкоголем та кокаїном, проституція – цей район фактично повернув собі лиху колишню славу. Уламковий ландшафт продовжував дратувати міську владу до 1960 років, а деякі споруди – й до початку 1980-х. Все змінилося після падіння Берлінської стіни та об’єднання Німеччини.
Територію колишнього гетто вподобали музиканти, художники та сквотери, у руїнах та підвалах почали формуватися нелегальні клуби. Шойненфіртель перетворився на мінісвіт техно, мистецтва та екстазі. Лише на початку XXI століття влада Берліну знайшла сили й можливості навести лад на цій території. Більшість клубів та барів закрили, художників замінили різні галереї, зробили реконструкцію. На початку століття на території Шойненфіртель почали проводити екскурсії для туристів.