Стіна навколо Західного Берліна була кордоном між Сходом і Заходом. Прикордонна охорона, колючий дріт, міни та самостріли робили ці укріплення майже нездоланними. Ця стіна була жахливим символом конфлікту між Сходом і Заходом і символом поділу Німеччини протягом більш ніж чверті століття. 9 листопада 1989 року стіна впала. Відтоді 9 листопада міцно пов’язане з єдністю Німеччини. Крім того, це нагадування нащадкам про успішний опір і громадянську мужність. Про непересічну політичну подію в Берліні XX століття читайте на berlinyes.eu
Символ конфлікту між Сходом і Заходом
Берлінська стіна загальною протяжністю 155 км була найстрашнішим символом конфлікту Схід-Захід. У той час, як одна сторона говорила, що це «кордон миру» та «антифашистський захисний мур», інша засуджувала її будівництво, називаючи «комуністичним муром ганьби». Понад чверть століття мур був символом розколу Німеччини й впав 9 листопада 1989 року. Тепер цей день символізує єдність Німеччини, набагато більше, ніж фактичний державний акт рік потому. Це також нагадування про успішний опір і громадянську мужність. Крім того, падіння Берлінської стіни знаменує закінчення холодної війни.
Наприкінці жовтня 1989 року політика реформ радянського президента Михайла Горбачова докорінно змінила не лише переважну політичну позицію Соціалістичної єдиної партії Німеччини (СЄПН), а й позицію ЗМІ в НДР. Масовий відтік громадян НДР на Захід, новий опозиційний рух і понеділкові демонстрації створили тиск на уряд Східної Німеччини. У 1989 році кореспонденти відкрито повідомляли про демонстрації та мітинги, надаючи інформацію про правила пересування та економічну кризу в країні соціалістичного табору.
Початок революції
Реформи в Радянському Союзі також мали великий вплив на інші соціалістичні країни, але особливо, на Польщу та Угорщину. З визнанням першої вільної профспілки Solidarnosc у Польщі на початку 1989 року почався крах соціалістичної системи. У ніч на 11 вересня 1989 року уряд Угорщини відкрив кордон з Австрією для громадян НДР. Протягом наступних кількох днів і тижнів десятки тисяч громадян вирушили до Федеративної Республіки через Австрію. Кілька тисяч біженців із НДР були доставлені через її територію до ФРН у закритих спеціальних поїздах. Залізна завіса була зламана.
Восени 1989 року революція охопила всю країну. Не лише в Лейпцигу та Берліні люди виходили на демонстрації за свої права та інтереси. Уже 1 вересня 1989 року, у Всесвітній день миру, люди вийшли на вулиці маленьких містечок Нойруппіна (на північ від Берліна) і Форста (біля Котбуса). Зокрема, молодь у повний голос закликала відкрити кордони.
Лейпцизька понеділкова демонстрація 9 жовтня 1989 року вважається вирішальною для мирної революції в НДР. Народ, нарешті, подолав страх перед поневолювачами, наказ стріляти був би немислимим. Адже понад 70 000 демонстрантів безперешкодно та мирно пройшли кільцевою дорогою всередині міста до штаб-квартири Штазі. Держава капітулювала перед вищою владою своїх громадян.
У листопаді 1989 року події в НДР досягли свого апогею. Під тиском мирного громадянського руху СЄПН змушена була йти на поступки. Диктатура перебувала у відкритій кризі, від якої так і не оговталася. Найбільша демонстрація в історії НДР відбулася 4 листопада 1989 року на площі Александерплац у Берліні, де мирно зібралися понад півмільйона людей. У цей час у владних кабінетах керівництва СЄПН і апарату безпеки вирішували чи варто перешкоджати цій демонстрації. Зрештою керівництво СЄПН прийняло рішення схвалити її проведення. Головною вимогою демонстрантів була свобода пересування.
Падіння Берлінської стіни
Під постійним тиском масових втеч із країни й демонстрацій, а також під впливом «реформаторів СЄПН» 7 листопада 1989 року уряд НДР на чолі з прем’єр-міністром Віллі Стофом пішов у відставку. У результаті 8 листопада весь Політбюро ЦК СЄПН (ЗК) теж подав у відставку. У цій ситуації 8–9 листопада 1989 року відбувся пленум ЦК СЄПН. Водночас у ЦК партії був розроблений і зачитаний простий і масштабний новий закон про подорожі. Навряд чи хтось із присутніх визнав вибуховий характер цього кроку.
10 листопада тисячі людей продовжували рухатися через прикордонні пункти. Берлін святкував всю ніч і весь день. Фотографії людей, які танцюють на стіні, обходять весь світ. У ніч на 10 листопада мер Берліна Вальтер Момпер наказав банкам і ощадним касам виплатити вітальний бонус у розмірі 100 німецьких марок громадянам НДР. Люди стоять у довжелезних чергах в ощадкасах, банках і відділеннях, щоб отримати вітальні гроші.
У другій половині дня радянський міністр закордонних справ Едуард Шеварднадзе заявив пресі, що його країна розглядає події в НДР як внутрішню справу нового керівництва та її народу й бажає їм повного успіху. 11 січня 1990 року відкриття кордону було офіційно визнано. Народна палата НДР прийняла «закон про подорожі», згідно з яким кожен громадянин НДР мав право виїхати за кордон у будь-який час. Через рік, 3 жовтня 1990 року, Німеччина возз’єдналася після 45 років розлуки. Режим СЄПН не міг не піддатися народному тиску.