Початок правління Вільгельма I, як прусського короля, був відзначений відчуттям нової ери. Більш ліберальний дух відчувався і в міській раді. Для Берліна розпочався класичний період міського самоврядування, який включав випадкові конфлікти з прусською владою. Виразом цієї громадянської самовпевненості не в останню чергу стало будівництво нової репрезентативної будівлі “Червоної ратуші”. Більш докладно про цей період берлінського самоврядування читайте на berlinyes.eu.

Карл Теодор Зейдель

У 1862 році Карл Теодор Зейдель, який належав до Партії прогресу, почав серію важливих перетворень у Берліні бувши на посаді мера. Зейдель, який народився 14 липня 1812 року в Міндені та був зятем лікаря та політика Рудольфа Вірхова, доклав немало зусиль для перетворення Берліна на сучасне місто. Саме він забезпечив початок планування каналізаційної системи. Створення Трептов-парку і Гумбольдтайну також були його ініціативами. Щойно перший етап будівництва був завершений, магістрат під керівництвом Зейделя вперше зібрався в новій Берлінській ратуші в 1865 році, а через п’ять років тут вперше зібралася міська рада.

Наступником Карла Теодора Зейделя, який обіймав посаду мера до 1872 року, став Артур Хобрехт, брат офіцера з міського планування Джеймса Хобрехта, який розробив план розвитку Берліна з 1862 року. Артур Хобрехт, який народився 14 серпня 1824 року поблизу Данціга, належав до націонал-ліберальної партії й вже мав відповідний досвід на посаді мера Бреслау. Серед іншого, він агітував за муніципальний, тобто не церковний чи державний, шкільний нагляд і знайшов підтримку цієї ініціативи серед ліберальної буржуазії. У 1878 році на запрошення Бісмарка, став міністром фінансів Пруссії. 

Макс фон Форкенбек

26 вересня 1878 року Макс фон Форкенбек був обраний міською радою до політичного керівництва Берліна. Форкенбек, який народився 23 жовтня 1821 року в Мюнстері, був лібералом і противником Бісмарка. Він був одним з найвпливовіших серед берлінських мерів. Форкенбек був президентом Палати представників Пруссії з 1866 по 1873 рік, президентом Рейхстагу з 1874 по 1879 рік і мером Бреслау з 1872 року. Під час свого перебування на посаді в Берліні він також приділяв особливу увагу розвитку шкільної системи й, серед іншого, подбав про надання католицької та юдейської релігійної освіти на додаток до протестантської. Він також присвятив себе розширенню мережі доріг і створенню зелених насаджень, включно з парком Вікторія в Кройцберзі з його водоспадом, який був побудований між 1888 і 1891 роками. 

Наступником Форкенбека був обраний Роберт Зелл, який на той момент вже був членом магістрату протягом 30 років. Адвокат Зелл, народився 18 вересня 1829 року в Берліні. Він працював журналістом, вважався лівим лібералом і знайшов себе в Партії прогресу. Особливу увагу він приділив соціальній політиці. У березні 1898 року він офіційно подав заяву про відставку через вік. 

 Мартін Кіршнер

Найважливішим муніципальним викликом у другій половині XIX століття залишалося впоратися з величезним зростанням населення в результаті індустріалізації. У 1877 році було перевищено мільйонну позначку, а в 1905 році в Берліні вже було два мільйони жителів. Одним із найактуальніших завдань було створення каналізаційної системи.

23 червня 1898 року міська рада Берліна обрала Мартіна Кіршнера наступником Роберта Зелла. Кіршнер, соратник свого попередника по партії, а також адвокат, народився 10 листопада 1842 р. у Фрайбурзі. Під час його каденції міським головою було ще більше розширено транспортну інфраструктуру. Серед іншого, у 1902 році була урочисто відкрита перша лінія берлінського метро.