У Рейхстазі, історичній споруді з відомим на весь світ скляним куполом, засідає бундестаг – німецький федеральний конституційний та законодавчий орган. Тут же обирають президента країни. Символ демократії та пам’ятник, який витримав випробування часом, Рейхстаг пережив події, що сформували Німеччину. Будівля нерозривно пов’язана з багатьма визначними поворотними моментами історії цієї країни. Докладніше читайте далі на berlinyes.
Місце державних зборів Німецької імперії
Будівництво споруди в стилі неоренесансу розпочалося в 1871 році. Тоді ж тут почав засідати рейхстаг («державні збори») – парламент кайзерівської Німеччини (1871–1918), а точніше – нижня його палата. Саме від цього органу й походить назва будівлі. Роль верхньої палати дісталася Союзній раді. Тоді Німецька імперія була конституційною монархією.
9 листопада 1918 року політик Соціал-демократичної партії Німеччини Філіпп Шайдеманн проголосив Веймарську республіку з балкона Рейхстагу. У роки Веймарської республіки (1919–1933) тут засідала нижня палата парламенту Німеччини – той же рейхстаг. Верхньою палатою був рейхсрат. До слова, Веймарська республіка – історична назва держави, пов’язана з конституційним Національним зібранням, що засідало в місті Веймарі (земля Тюрингія). Офіційно держава продовжувала називатися Німецькою імперією. Члени рейхстагу обиралися кожні 4 роки загальним, рівним, таємним і прямим голосуванням. Голосувати могли всі громадяни від 20 років. Рейхстаг ухвалював закони Рейху і відповідав за бюджет, питання війни і миру, а також державні договори.
Доленосний підпал
Рейхстаг перестав бути вільним і демократичним інститутом після приходу до влади Адольфа Гітлера, хоча й формально залишався парламентом Третього Рейху. Обійнявши посаду канцлера 30 січня 1933 року, Гітлер звернувся з проханням до президента Німеччини Пауля фон Гінденбурга розпустити парламент. На 5 березня 1933 року були призначені нові вибори. А вже 27 лютого відбувся підпал Рейхстагу. На думку нацистів, до нього причетні комуністи. Пожежним машинам знадобилися години, щоби приборкати вогонь, який знищив залу для дебатів і позолочений купол, завдавши збитків на понад 1 мільйон доларів.
28 лютого був виданий Указ рейхспрезидента про захист народу і держави. Він скасував свободу слова, зібрань, приватного життя та преси; легалізував прослуховування телефонних розмов і прочитання листування; призупинив автономію федеративних земель, як-от Баварія. Нацисти затримали й ув’язнили багатьох комуністів, серед яких було чимало політиків. Підпал відіграв значну роль у встановленні влади нацистів у Німеччині. Оскільки комуністи мали 17% місць у парламенті, підпал, до якого вони нібито були причетні, був використаний Гітлером для прискорення процесу заборони цієї партії.
Пізніше того ж року почався гучний кримінальний процес. Основним обвинуваченим був Марінус ван дер Люббе – нідерландський робітник, прибічник течії комунізму робітничих рад, член Комуністичної партії Нідерландів. Він визнав свою причетність до підпалу й заявив, що діяв один. Гітлер закликав суд до розправи над ван дер Люббе й іншими комуністами.
Одночасно своє незалежне розслідування проводив німецький комуніст Віллі Мюнценберг. Разом із соратниками він опублікував у книзі The Brown Book on the Reichstag Fire and Hitler Terror (1933) висновки про те, що ван дер Люббе був пішаком нацистів. Мюнценберг та інші комуністи вважали, що пожежу організували партії Гітлера з метою консолідації політичної влади. У 2013 році канадський історик Бенджамін Гетт видав книгу Burning the Reichstag: An Investigation into the Third Reich’s Enduring Mystery. У ній він піддав сумніву думку про те, що Марінус ван дер Люббе діяв самостійно, зважаючи на масштаби пожежі та кількість часу, що потрібен для підпалу такої великої будівлі. Посилаючись на слова свідків, Гетт стверджував, що комуністи взагалі не були залучені до цього інциденту.
Незалежно від того, чи допомагали обвинуваченому нацисти, ван дер Люббе зізнався у підпалі, тому був визнаний винним і засуджений до страти. Четверо інших підсудних були виправдані через відсутність доказів, але пожежу німці продовжували називати комуністичною змовою. А втім, точно зрозуміло одне: підпал відіграв вирішальну роль у захопленні нацистами влади. У період 1933–1945 років німецька держава неофіційно називалася Третім Рейхом. Гітлер і нацистська партія контролювали країну. Націонал-соціалісти швидко знищили всю опозицію та можливих суперників, встановивши одноосібну владу фюрера.
Друга світова та Холодна війни
Після пожежі будівля не використовувалася для парламентських сесій протягом наступних 12 років нацистського правління. Її замінював сусідній Оперний театр Кролла. У Рейхстазі в цей період проводилися політичні виставки. До 1943 року будівлю використовували як лікарню та завод компанії Allgemeine Elektricitäts Gesellschaft. Додаткові пошкоджені були спричинені бомбардуваннями Другої світової війни. А вже 30 квітня 1945 року двоє червоноармійців підняли на вершині Рейхстагу прапор Радянського Союзу, який символізував перемогу над Гітлером і Третім Рейхом.
Коли почалася Холодна війна, тобто період суперництва за ідеологічно-економічний вплив між США й Радянським Союзом та їхніми союзниками, Рейхстаг у руїнах стояв у межах Західного Берліна. Так називався політичний анклав, що існував з 1948 по 1990 рік на території американського, французького та британського секторів окупації Берліна. Східним Берліном керував СРСР. Під час блокади Західного Берліна величезна кількість жителів зібралася перед Рейхстагом 9 вересня 1948 року. Саме тут мер Ернст Ройтер виголосив знамениту промову, яка завершилася словами:
«Ihr Völker der Welt… schaut auf diese Stadt…» («Ви люди світу… подивіться на це місто…»)
У 1956 році після деяких дебатів уряд Західної Німеччини вирішив не зносити Рейхстаг, а відновити його. До 1971 року споруду вдалося частково відреставрувати.
Парламентська будівля возз’єднаної Німеччини
Відповідно до Берлінської угоди 1971 року, парламенту Західної Німеччини (бундестагу) не дозволялося офіційно збиратися в Західному Берліні. Тому, до 1990 року Рейхстаг використовувався лише для випадкових представницьких зустрічей і культурних заходів. Однак 3 жовтня 1990 року в цій будівлі відбулася офіційна церемонія возз’єднання Німеччини. Наступного дня парламент держави символічно зібрався в Рейхстазі.
Відтоді тут засідає бундестаг – німецький федеральний конституційний та законодавчий орган (нижня палата парламенту). Це єдиний конституційний орган у політичній системі ФРН, що обирається безпосередньо всіма громадянами країни. Депутати обираються на 4 роки. А от верхньою палатою парламенту є бундесрат. Це законодавчий орган ФРН, який представляє 16 земель Німеччини на федеральному рівні. Бундесрат засідає в іще одній берлінській історичній будівлі – Прусській палаті лордів.
Рейхстаг – це також місце зустрічі Федерального з’їзду, який обирає президента Німеччини. Після возз’єднання країни тут була проведена масштабна реконструкція, яка завершилася в 1999 році. Скляний купол слугує візитівкою Берліна. Ця 800-тонна конструкція зі сталі та скла має діаметр 40 метрів і висоту 23,5 метра. Усередині купола дві спіральні доріжки ведуть до оглядового майданчика, відкриваючи чудовий краєвид на місто.