Він відомий як бородатий активіст, борець за громадянські права в НДР, а також як оголений політик СДПН. Учений теолог і колишній вікарій, Томас Крюґер, пізніше, очолив Федеральне агентство громадянської освіти. Про політичну кар’єру та життя поза політикою екстравагантного останнього керуючого бургомістра Східного Берліна читайте на berlinyes.eu
Оголений політик
Томас Крюгер народився в 1959 році в Буттштадті, що в Східній Німеччині. Він закінчив навчання як кваліфікований робітник із пластичної та еластичної обробки, потім вивчав теологію, як і його батько, і став вікарієм. Грав у незалежних театральних трупах і ходив до опозиційної протестантської церкви, що виникла в НДР. Він регулярно ходив на понеділкові демонстрації в Лейпцигу. Але він так і не поїхав із країни, бо Томас Крюгер хотів щось змінити.
У 1994 році молодий політик уперше привернув увагу до своєї персоналії. Причому зробив це в дуже екстравагантний спосіб. Він позує голим на передвиборчому плакаті та рекламує себе та свою партію СДПН під девізом «Чесна шкіра». Нині галас навколо нього стих, але тоді його було більш ніж достатньо. І це не дивно, адже хто міг очікувати, що влітку 1994 року, під час федеральної виборчої кампанії, 35-річний Томас Крюгер, сенатор у справах молоді та сім’ї в Берліні позуватиме голим. Але він хоче потрапити до Бундестагу від СДПН тому скидає свій одяг заради передвиборчого плаката й позує непристойно оголеним. Це створює масовий ажіотаж у ЗМІ по всій країні — але не приносить бажаного успіху. Його конкурент Кріста Люфт із ПДС отримує прямий мандат, а Томас Крюгер потрапляє до Бундестагу через місце в партійному списку. Проте від «голого плаката» не можна відмахнутися, про нього запитують весь час, тому, що він закарбувався в пам’яті берлінців.
Початок політичної кар’єри
Але свою політичну кар’єру він розпочав дещо раніше. Поки керівництво НДР святкувало 40-річчя республіки в жовтні 1989 року, Томас Крюгер заснував нову партію з іншими борцями за громадянські права — СДП. Їхні цілі й вимоги прості: свобода зібрань, свобода преси, свобода пересування. Іншими словами, демократичний соціалізм, у якому громадяни почуваються комфортно. Через місяць Берлінська стіна впала. У січні 1990 року новостворена СДП хотіла змінити назву на СДПН, але Крюгер, який залишився на Сході, був проти. Він хотів, щоб партія «навчилася ходити», перш ніж її поглинуть західнонімецькі соціал-демократи. Хоча зміна назви все одно відбулася, причому того ж року, східна партія таки об’єдналася із західною СДПН.
Після цього Крюгер вчиться мати справу з демократичними рішеннями та знаходить собі нове завдання. Він стає міським радником із внутрішніх справ у Східному Берліні. Як колишньому борцеві за громадянські права, йому доводиться працювати через старі мережі — це неабиякий виклик для Крюгера. Він спить не більше чотирьох-п’яти годин на добу. У 1991 році він стає сенатором у справах молоді та сім’ї в Берліні. Через три роки потрапив до Бундестагу.
Декретна відпустка
Але в 1998 році все пішло шкереберть. Крюгер залишає політику заради виховання власної дитини. На порядок денний раптово виходить уміння змінювати підгузки, походи до дитячого педіатра тощо. Та через два роки, у липні 2000, він повернувся на політичну арену і сходу очолює Федеральне агентство громадянської освіти. Інститут, якого він прагнув у 1980-х роках, пропонує семінари, представляє базові знання та оцінює джерела. Федеральне агентство громадянської освіти має мету, яка збігається із занепокоєнням Томаса Крюгера з 1994 року — воно хоче пробудити інтерес до політики. Хоча не обов’язково за допомогою оголених плакатів.
Як президент Федерального агентства громадянської освіти Крюгер, починаючи з 2000 року, живе між Бонном і Берліном. Створений у результаті вимоги союзників щодо «демократичної освіти» для громадян Німеччини, цей орган з 1952 року працює над консолідацією демократичних цінностей Федеративної Республіки. Сам Томас, вважав, що політична освіта мала на меті перетворити нацистів на демократів. Ця робота була важливою та нормативною, особливо, коли йдеться про важливість основних прав.
Томас Крюгер любить Основний закон, бо він дає йому свободи, яких він не мав у НДР. На його думку, знання того, що Основний Закон на вашому боці, дає вам право вступати в дискусії, ризикувати та допомагати формувати суспільство. Найважливішою статтею Основного закону є стаття про свободу слова. І це означає не лише те, що ви маєте свободу висловлювати власну думку, але й те, що ви також повинні поважати свободу вираження інших людей у суспільстві. У ті часи для Крюгера було важливо, щоб політичний зміст можна було передати за межі школи. Усе це для того, щоб успішніше протидіяти небезпеці правого екстремізму.
Томас Крюгер був мером Берліна досить короткий час, а саме з 11 до 24 січня 1991 року він виконував обов’язки мера Східного Берліна. Та це означає, що він працював разом із Вальтером Момпером, що він, теж дотичний до того, що об’єднання Німеччини, падіння Берлінської стіни відбулося мирним шляхом.